#НАКАВУ: Керівництво ФК "Кривбас" зустрілось з фанами. Відверті відповіді. Частина 2
Нагадаємо, на новій АЗС паливного партнера ФК «Кривбас», RLS, відбулась ексклюзивна довгоочікувана зустріч #НАКАВУ вболівальників червоно-білих з керівництвом Клубу. Подія зібрала велику кількість прихильників команди, які отримали можливість особисто поспілкуватися з керівництвом Клубу, поставити актуальні питання та поділитися своїми думками.
До вашої уваги друга заключна частина матеріалу у форматі-питання відповідь із зустрічі з уболівальниками.
Вболівальник: - Які відбувається процес трансферу гравців?
Володимир Баєнко:
- Якщо підсумовувати, то всі трансфери на вхід і на вихід затверджуються головним тренером, правильно? Я можу розповісти, як це відбувається. Тому що, можливо, хтось думає, що одна людина бере на себе всю відповідальність — це не так. Є скаутсько-аналітичний відділ, який аналізує футболістів. Потім контактує з ними щодо згоди на приїзд в Україну. Далі обговорюються фінансові умови. Якщо вони підходять, і гравець готовий їхати, його кандидатура передається головному тренеру для розгляду.
Коли тренер каже: «Так, цей футболіст підходить», або має сумніви - тоді ми починаємо перемовини щодо оренди, як було з Ікенною. У нас були сумніви: так, він добре грає в обороні, але щодо гри вперед - були питання. Потім тренер каже: «Ні, це 100% хороший гравець, його треба брати».
Тоді ми виходимо на фінальну стадію: складається порівняльний звіт аналітиками, який разом із фінансовими умовами надсилається президенту. Президент дивиться і ухвалює рішення. Тобто до моменту, коли президент остаточно скаже «так», проходять усі етапи погодження. Без головного тренера ми не беремо жодного гравця. Всі футболісти розглядаються після перегляду та складання звіту.
Цей звіт разом із профайлом гравця передається головному тренеру. Він дивиться, аналізує, чи підходить гравець. Якщо так - далі, разом із фінансовими умовами, усе йде на погодження до президента. Буває навіть, що вже всі погодили, а батьки гравця проти. Футболіст в останній момент відмовляється. Одного разу вже був підписаний контракт, і наступного дня центральний захисник повідомив, що ситуація змінилася, і попросив не реєструвати контракт. Я таке побачив уперше: гравець приїхав, побув у команді, зіграв гру, ми підписали контракт...
Контракт залишився в мене в Словенії, ми мали його відправити на реєстрацію. І от зранку він каже: «У мене мати захворіла, я не хочу їхати. Зрозумійте мене. А якщо щось трапиться? А якщо буде небезпека для життя?» Очевидно він з кимось поспілкувався, можливо, з гравцем, який виступає в Україні, і каже: «Будь ласка, не реєструйте контракт». І поїхав наступного ж дня. Таке також трапляється.
Тренерський штаб бачить ситуацію по-своєму: хто у якій формі, на кого можна розраховувати. Тренувати 27 футболістів - складно. Навіть у «Челсі» тренери скаржились, що не вистачає місця в роздягальні. Просто набрати футболістів заради кількості - не варіант. Вони всі повинні грати. Я не прихильник того, щоб було лише 13 гравців, але 18 бойових одиниць для чемпіонату цілком достатньо.
Але мати 24 гравці — це вже не питання фінансів, а атмосфери в команді. Той, хто не грає і не має практики, починає втрачати мотивацію. Дуже мало футболістів ведуть себе гідно, навіть не граючи. Наприклад, Максим Задерака чи Рома Дебелко. Рома довго не грав, але виходив і забивав, залишаючись професіоналом. Це і є рівень.
Але є інші, які, не граючи, починають «дуркувати», знижують до себе вимоги - і це шкодить усім: команді, тренеру, самому футболісту. Тренер має не лише тренувати, а й шукати підхід до таких гравців. Ми це проходили не раз. Просто набирати гравців - не вихід. Є приклад клубів, які набирають багато гравців, і ніхто потім не знає, кого вони набрали. У нас інший підхід: всі сторони повинні погодити трансфер. Якщо ми беремо третього нападника, то з одним із двох маємо або прощатись, або віддавати в оренду.
Саме тому ми беремо по два футболісти на позицію. Наприклад, з появою Юрчеца ми вирішили перевести Понєдєльніка на позицію правого центрального захисника. У нас Конате і Понєдєльнік грали справа, а зліва - Романчук і Віллівал. Тобто на позицію - по два гравці. Для тренувань цього вистачає. А коли є троє на одну позицію - це вже зайве. Неприємно дивитися, як третій гравець тренується індивідуально і не отримує належного навантаження. Ідеальна кількість - це 20 польових футболістів, щоб грати 10 на 10, плюс 2-3 молодих із U-19 на випадок травм або дискваліфікацій. Тоді не втрачається тонус і інтенсивність. Тому купувати третього гравця на позицію - нелогічно і шкідливо для команди.
Вболівальник: - Скажіть, будь ласка, таке питання стосовно бюджету Клубу на майбутні сезони: він збільшився, зменшився чи залишився стабільним? І друге питання також стосується цієї теми: скажіть, будь ласка, пане Володимире, яку максимальну суму наразі Клуб «Кривбас» може заплатити за гравця?
Володимир Баєнко:
- Бюджет ФК «Кривбас» знаходиться на тому самому рівні, як і в минулі роки. Наразі його вистачає, щоб вести правильну роботу, будувати плани на майбутнє. Якщо повертатись до того, хто вирішує кінцевий результат. Вболівальники вважають, що це футболісти. І це правильно. Бо вони грають і дають результат. Але також є ті, їто їх до цього підводить, до гри. Це один з найважливіших моментів футбольного клубу. Без гарного медичного штабу грало би менше футболістів, або їх реабілітація була довша.
Основа Клубу - це люди, яких мало хто бачить. Вони роблять велику працю, і саме вони – найцінніше, що є. І таких людей знайти найважче. Футболісти – це збільшення витрат на зарплатню, на трансфери. Ви подивіться, як гравці, яки отримують звичайну зарплатню прогресують у ФК «Кривбас». Це показник того, що сам Клуб працює у правильному напрямку. Ми даємо їм змогу прогресувати, і це найголовніше.
Прийде час, коли ми зможемо робити великі трансфери і робити більші зарплатні. Це повинно бути економічно обгрунтовано. Хочу привести приклад «Вікторії» Пльзень, з якою ми мали змогу співпрацювати. Вони зробили дохідну частину клубу більшою, ніж витратну. Прінс Аду перейшов до них на зарплатню на декілька тисяч більше, ніж у нас.
Але у них прописані великі бонуси за досягнення. Найбільше зарплатня у них – 15 тисяч. Така модель дає можливість зароблять і клубу, і футболісту. І ми до цього хочемо йти. Коли наш чемпіонат, наш ринок буде створювати дохідну частину, тоді клуб зможе розраховувати на прибутки від чемпіонату, збільшувати й покращувати якість гравців, яких шукає.
Розумієте, кожен гравець для себе формує певну зарплатню, і ти намагаєшся якось її обґрунтувати. От, наприклад, хто б зараз оцінив Джихада Бізіману, коли він перейшов до нового клубу і отримує зарплатню 55 тисяч доларів на місяць у Лівії?
Якщо він у нас отримував, скажімо, у тисячу разів менше. Або коли ми його брали з другої ліги Бельгії, ніхто не розраховував, що він стане класним гравцем. Тобто він виріс і перейшов у той клуб, де є такі витрати. Але подивіться: Бізімана, який грав у «Кривбасі» - це той самий Бізімана, що зараз грає в «Аль-Ахлі». Я сумніваюся, що він почав грати в тисячу разів краще. Розумієте? Саме так і формується зарплатня та розуміння клубом, скільки потрібно платити футболісту. Це нормально - ми все аналізуємо.
У нас працює дуже багато аналітиків, і не лише з футбольної частини. В Клубі є фінансовий, структурний, скаутський та медичний департаменти - ці люди обробляють всю інформацію й оперують «сухими» цифрами, без емоцій і суб’єктивності. Ми порівнюємо дані, створюємо звіти й формуємо своє бачення, як це може виглядати.
Тому я б на вашому місці взагалі не порівнював бюджет, бо він може зрости не через зарплати футболістів, а через інші чинники - наприклад, ми відкриємо новий філіал Академії, будуємо три нових синтетичних поля, нову тренажерну залу з басейном. Бюджет зросте, але не з точки зору зарплат футболістів, а з точки зору інфраструктури.
А це - головне. Це фундамент, який буде розвивати футбол у нашому місті. Бо, ще раз повторю, саме завдяки футболу ми всі збираємося, місто живе, отримує ковток свіжого повітря. Ми приходимо на стадіон, отримуємо емоції - а емоції це найголовніше, і саме заради них ми всі займаємося футболом.
Вболівальник: - На мою думку, багато вболівальників на трибунах, наші хлопці, фанати, помітили, що спостерігається невеликий відтік людей. Чи помічаєте ви це? Тому що в минулому сезоні ходили набагато більше людей, на мою думку. І якщо так, то який є план розвитку для того, щоб зацікавити людей ходити на матчі? Тому що ми їздили, ну, багато в яких містах я був, наприклад, в Житомирі, багато чого бачив в різних містах.
Володимир Баєнко:
- Я знаю лише один фактор, який точно впливає - це результати команди. Якщо команда грає добре, то фанати завжди приходять і підтримують. І навіть фанати приходять, коли не завжди гарні результати. Але один з головних факторів – це коли команда знаходиться на верхівці таблиці. Якщо так, то з нашого боку ми будемо намагатися підтримувати результат, тому що всі фанати хочуть отримувати позитивні емоції й бачити перемоги. Це один фактор, який я точно знаю. А ось інший фактор озвучить Артем.
Артем Гагарін:
- Хочу сказати, що робота ведеться. Ми працюємо над цим. Але не можна порівнювати Кривий Ріг, Львів і Житомир - у наших містах ситуація трохи різна. Є багато факторів, які я не хочу озвучувати: люди бояться приходити на трибуни з різних причин, які залежать і від ситуації в Україні, і від нашого... сусіда. Думаю, ви зрозуміли, на що я натякаю. Стосовно реклами на транспорті, стосовно присутності візуально в місті - на сьогодні це має бути економічно обґрунтовано.
За нашої квоти в 600 місць нам наразі немає сенсу витрачати гроші на це. Але ми дуже активно працюємо в медіа, і це дає свої результати. Наприклад, я хочу згадати матч з «Карпатами». Якщо обирати топ-матч цього року, то для мене, за всіма факторами, саме ця домашня гра в Кривому Розі була найкращою. Підтримка вболівальників, гра команди, настрій, підхід у медіа, ажіотаж навколо матчу - квитки було просто неможливо дістати. Це все був такий кейс-формат.
Але ще раз повторюсь, що ми тільки зараз не розглядаємо, щоб збільшити кількість людей на стадіоні! У нас навіть уже є ідеї побудувати пандус через річку, яка знаходиться за стадіоном. Тому що на тому березі є бомбосховище, і воно розташоване за 500 метрів від стадіону. Такі правила. Отак. Ми не можемо збільшити кількість місць, і ніхто нам цього не дозволить.
Вболівальник: - Ви підписуєте контракти з гарними дівчатами з «Реала» чи «Барселони»?
- Дивіться, дівчата. Насправді я хочу сказати ось що: я спостерігаю цікаву тенденцію - як в інших українських клубах, так і в європейських. Контент навколо клубу починають створювати люди, які навіть не працюють у клубі. Так, вони можуть потім приєднуватися до команди або стати частиною клубної спільноти.
Тому я вас запрошую - приходьте на матчі, знімайте, створюйте контент навколо «Кривбасу», щоб ще більше людей приходило на трибуни. Для того, щоб футбол об’єднував, щоб у «Кривбасу» була підтримка — і у нового тренера, і у нових футболістів, і у тих, які є наразі. Щоб ми нарешті досягли нашої довгострокової мети - чемпіонства.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг