Анастасія Жигадло: Вдячна першому тренеру Олегу Юркіну за те, що повірив в мене та допоміг

Півзахисниця криворізького ЖФК «Кривбас» Анастасія Жигадло - про перші кроки у футболі, а також плани на майбутнє.

- Як і коли ти почала грати у футбол?

- Саме футбол мене зацікавив ще в школі, просто грали з хлопцями на перерві, і мені це дуже подобалось. А вже, коли мені виповнилось 10 років, я пішла на своє перше тренування до хлопців. Мій перший тренер - Юркін Олег Олександрович. Я вдячна йому за те, що він повірив в мене та допоміг в розвитку.

Згодом я поїхала до Чернігова, де моїм першим жіночим тренером була Лемешко Людмила Олегівна. Вона дуже професійний і відповідальний тренер, в неї я багато чому навчилась. Спочатку мої рідні не думали, що я буду займатися футболом професійно, і не вважали цей спорт за щось серйозне. Але мій тато завжди в мене вірив і підтримував у всьому.

- Які спогади в тебе залишилися з перших змагань?

- Якщо чесно, найперший мій турнір по дівчатам - у складі чернігівської «Юності». Це було незабутньо, багато емоцій. Перший турнір як не як, спогади залишились найкращими.

- Що для тебе означає футбол?

- Футбол це є моє все, я дуже полюбляю цей вид спорту та хочу пов'язати своє життя саме з ним.

Ірина Козуб: Моя карʼєра у Кривому Розі розпочалась з виступу за «Кривбас-2»

- Чи є у тебе футбольний кумир?

- Подобається гра молодого Пау Кубарсі з «Барселони», тому що він дуже перспективний та ціпкий.

- Ти граєш за червоно-білих вже другий сезон. Згадай, як розпочався твій шлях у «Кривбасі»?

- У складі «Кривбасу» я розпочинала з лави запасних, але не засмучувалась, бо розуміла, що у мене все попереду. Я плідно працювала та мені почали давати шанс.

- Які моменти з першої половини цього сезону були найбільш яскравими особисто для тебе?

- Мабуть, це перша перемога над «Оболонню»: емоції тоді були неймовірні. Саме після цієї гри ми стали більш впевненими і зіграними.

- Ти маєш досвід гри за дівочу збірну України WU-17. Що для тебе означає виступати за синьо-жовтих?

- Для мене виступати за збірну — дуже важливо та відповідально. Ти їдеш і представляєш свою країну, треба віддаватись на максимум та показувати на полі все, що ти вмієш.

Поліна Назаренко: Моя найбільша мрія - стати професійною футболісткою

- Чи пам'ятаєш свої емоції від першого виклику до збірної?

- Емоції були неймовірні. Чесно кажучи, не очікувала, що можу потрапити до складу збірної, але, мабуть, завдяки турніру U-16, на якому я викладалась на всі сто відсотків, мені тренери дали шанс проявити себе саме у WU-17.

- Яку пораду ти б дала дівчатам, які тільки мріють почати футбольну кар'єру?

- Треба плідно працювати, і не опускати рук, тільки так можна чогось досягти. Не треба боятись своїх помилок, адже помилки - це нормально. На помилках треба вчитися і виправляти їх.

- Якою є твоя мрія наразі?

- Моя мрія - зіграти у Лізі чемпіонів.

- Де ти бачиш себе через 5 років?

- Через 5 років я так само планую грати у футбол, головне, щоб не було травм. Буду прогресувати і ставити великі цілі перед собою.

Пресслужба ЖФК «Кривбас» Кривий Ріг