Півзахисник криворізького «Кривбасу» U-19 Абубакар Салех дав перше велике інтервʼю у якості футболіста юнацької команди Клубу.
- Абубакаре, вітаю! Будь ласка декілька слів про твою інтеграцію до родини «Кривбас».
- Я дуже радий приєднатись до «Кривбасу». Адптація проходить чудово, налагоджую контакти з хлопцями по команді. Трішки важко адаптуватись через незвичну для мене холодну погоду. Але в цілому мені дуже подобається все, що мене оточує та велика червоно-біла родина. До того ж, мене дуже підбадьорює та допомагає тренерський штаб команди.
- Цікаво дізнатись про початок твого професійного шляху. Згадай той момент, коли вирішив зануритись у футбол? Що вплинуло на твою жагу до цього виду спорту?
- Я народився в районі, де мешкало багато дорослих хлопців, які грали у дворовий футбол. З самого дитинства спостерігав за їх грою, а згодом ця пристрасть передалась і мені. Я почав грати у футбол, не дивлячись на відсутність взуття. Грав босоніж. На той момент мені було сім років. Я просто люблю футбол. Я хочу бути професіоналом, тому наполегливо працюю, та вірю, що одного дня досягну своїх цілей. З Божою допомогою. Мій перший гол? Так, це були неперевершені емоції, які залишаються в пам’яті назавжди. Я забив свій перший гол у команді «Бейбі Аллах».
- Які перед тобою були труднощі на початку футбольного шляху?
- Так. На своєму шляху я зіткнувся з багатьма викликами. Іноді, повертаючись після тренувань в мене не було можливості поїсти, адже не було їжі. Було важко справлятись з цим. Також, маленьким хлопцем я грав босоніж без бутсів, адже не мав змоги придбати собі взуття.
- Скажи, чи є в тебе футбольний ритуал, який допомагає налаштовуватись на гру?
- Так, я молюсь Богу кожен раз перед тим, як я виходжу на поле. Тільки з його допомогою я зміг досягти багато речей в футболі і бути зараз тут, в «Кривбасі». Вірю, що з його допомогою та наполегливою роботою я зможу досягти всього у подальшому.
- Чи є людина в твоєму житті, яка повірила в тебе, як в успішного футболіста та посприяла твоєму професійному розвитку?
- Перш за все, моя мама. Вона заохочувала мене грати в футбол. І завжди вірила, що одного разу я буду професіоналом з Божим благословенням. Саме моя матуся допомагала мені у всьому. Вона заробила гроші на мої перші гетри, бутси і ще на багато інших речей, які потрібні футболісту.
- Що тобі допомагає психологічно відновлюватись у важкі моменти?
- Знову ж таки, перш за все, це моя мама, яка постійно зі мною на звʼязку. Коли в мене якісь труднощі, одразу дзвоню їй. Вона завжди підтримує мене словом, адже вірить, що одного дня я стану успішним футболістом. Також, я завжди читаю Коран.
- Поділись своїми цілями з «Кривбасом» на найближче майбутнє?
- Я прагну стати професійним футболістом. Більш того, я хочу стати суперзіркою. І я вірю, що з волі Божої, я всього досягну.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг